Німіє обличчя і кров холоне в жилах, коли переглядаєш фотографії жахливих 1932-1933 років: безмовні і висушені голодом тіла дітей, жінок, бабусь і дідусів. І тільки погляди – повні німого жаху голодної смерті. В документальних оповідях сотні і сотні, а за ними – мільйони й мільйони невинних жертв, мільйони мучеників. Учні нашої школи вшанували померлих хвилиною мовчання та засвітили свічки.